З найдавніших часів і донині живе в краї легенда про врятування Лебедина Божою Матір’ю. Тоді полчища ординців після довгої облоги кинулись на штурм Лебедина і, коли вже похитнулася сила лебединців, Мати Божа зняла з себе покров і осліпила нею нападників. Коли ж ординці прозріли, замість міста вони побачили велике озеро, глибин якого йшло свічення золотих куполів церков. Місто опустилося під воду. Ще й тепер охочі приходять на світання до лебединського озера і у віддзеркаленні сонячних променів намагаються пізнати силуети стародавнього Лебедина.

Ще одна Легенда розповідає: “Колись давним-давно. В невеличкому містечку жив красень-хлопець і чарівної вроди дівчина. Молоді покохали один одного. Та в переддень весілля на це містечко надали татари. Вони без жалю убивали старих людей і немовлят, а молодих дівчат і юнаків брали в полон. В неволю попали також хлопець і дівчина. Полонених молодят разом із багатьма міщанами нападники замкнули в котрійсь із хат. І тоді юнак і дівчина стали просити у Бога або звільнення, або швидкої смерті. І сталося диво: юнак і дівчина перетворились у білих лебедів і вилетіли у вікно. І ще не раз бачили люди, як над цим містечком кружляли білі лебеді. З тих пір це місто називають – місто Лебедів.

З книги Б.Ткаченка „Лебедія”

Моя пісенна батьківщина –

Таланту й праці передзвін,

В вінку яскравім України,

Найкраща квітка – Лебедин.

М.Кулішенко

Серед садів і скверів розкинулося одне з наймальовничіших міст Сумщини і всієї Слобожанщини – місто Лебедин. Особливо чудове місто влітку, в оточенні вічнозелених соснових борів. Височать вони понад блакитним озером, що в народі зветься Лебединим.